Рубрики
Розбираємо основні форми ізонитки для початківців: як розмітити точки на картоні, вишити кут, коло й квадрат, чим відрізняється крок між точками та чому складні зображення будуються з кількох простих геометричних схем.
ПочатковийБезкоштовноЦе не один готовий предмет, а базовий набір вправ. Після кута, кола й квадрата простіше читати схеми ізонитки та збирати листівки або декоративні роботи з кількох геометричних форм.
Схему зручніше малювати на зворотному боці картону: лицевий бік залишиться чистим, а нитки формуватимуть малюнок по проколах.
Досвідчені майстри можуть працювати на око, але новачкам краще нумерувати точки. Це знижує ризик переплутати напрямок і отримати хаотичну сітку ниток.
Початок і кінець нитки фіксуйте на зворотному боці. Вузлики можуть давати зайвий об’єм і заважати охайній листівці.
Кут — найзрозуміліша базова форма. Ви розмічаєте дві сторони, а потім з’єднуєте однакові номери нитками.
На зворотному боці картону намалюйте потрібний кут. На обох сторонах позначте рівні відрізки й пронумеруйте точки. Що рівніший крок, то охайнішим вийде віяло ниток.
Для першої вправи не робіть точки надто близько: велику схему простіше читати, і вона менше рве картон.
Закріпіть нитку клеєм на зворотному боці й виведіть її в точці 1. Проведіть нитку по лицевому боці до точки 1 на іншій стороні кута, потім переходьте до точок 2–2, 3–3, 4–4 і так далі. Кінець нитки знову закріпіть на зворотному боці.
Якщо переплутати сторону або номер, малюнок одразу почне ламатися. Краще звірятися після кожної пари точок.
Коло можна вишивати з різним кроком. У початковому матеріалі схеми показані на колі з 12 точками.
Намалюйте коло й поставте 12 рівномірних точок. Для тренування підпишіть їх по порядку, щоб бачити, яку точку з якою з’єднуєте.
Можна з’єднувати точки через одну: 1–3, 2–4 і так далі. Можна брати більший крок: 1–4, 2–5, 3–6 або 1–6, 2–7. Що менший крок, то сильніше видно окружність. Що більший крок, то щільніше заповнюється центр.
Сенс не в одному правильному способі, а в розумінні кроку: різні пари точок дають різну щільність і форму внутрішнього перетину.
Якщо точки розмічені рівномірно й крок вибраний послідовно, нитки перетинатимуться в центрі кола. Це головний візуальний орієнтир, що схема йде правильно.
Квадрат можна заповнити щонайменше двома способами. Вони схожі за логікою, але дають різний малюнок ниток.
Спочатку з’єднуйте точки на одній парі сторін: наприклад, 1–11, 2–10, 3–9 і далі за тим самим принципом. Потім переходьте на горизонтальні лінії й повторюйте схему. У центрі з’явиться перетин ниток.
У другому варіанті починайте від кутової точки: з’єднуйте 1 із 7 на горизонтальній лінії, 2 із 6, 3 із 5 і так далі. Після горизонтального шару переходьте на вертикальний і повторіть принцип.
Для квадрата добре видно різницю шарів, тому можна взяти нитки різних кольорів. Так простіше зрозуміти, де закінчився перший шар і де починається другий.
Навіть якщо фінальну роботу ви робитимете одним кольором, навчальний зразок краще вишити двома відтінками.
У коментарях до матеріалу якраз виникло питання: як із простих фігур виходять складні картини. Відповідь — через нашарування форм і попередню схему.
Перед складною роботою намалюйте схему в реальному розмірі: де буде кут, де коло, де квадрат або дуга. Кожну форму краще промалювати нитками на папері до перенесення на картон.
Авторка пояснює: складні форми отримують завдяки нашаруванню різних геометричних фігур. Без схеми новачку легко втратити напрямок ниток.
На початку матеріалу дуга згадана серед базових форм, але окремої схеми й покрокового опису для неї в джерелі немає. Тому в цій версії дуга не оформлена як самостійний крок, щоб не додавати неперевірену інструкцію.
Не починайте одразу з листівки: спочатку вишийте кут, коло й квадрат на окремих шматках картону. Так легше побачити, як змінюється малюнок від кроку й напрямку ниток.
Після тренування базових форм можна зробити листівку: наприклад, коло використати як квітку або сонце, кут — як пелюстку чи промінь, квадрат — як декоративну рамку.
Контрастні нитки допомагають розібрати шари у квадраті й складних схемах.
Для складної картини спочатку намалюйте весь малюнок у реальному розмірі й розкладіть його на прості форми.
Після кількох проколів стає незрозуміло, куди вести нитку далі.
Точки не пронумеровані або крок занадто дрібний для першої вправи.
Нумеруйте точки на зворотному боці й починайте з великої схеми. Після кожної пари звіряйте, що з’єднуєте однакові або заздалегідь вибрані номери.
Отвори розширюються, край точки розповзається, нитка прорізає основу.
Картон занадто тонкий, точки стоять надто близько або нитка сильно перетягнута.
Візьміть щільніший картон, збільште відстань між точками й не затягуйте нитку до деформації основи.
Нитки не сходяться в центрі, а малюнок іде вбік.
Точки по окружності розмічені нерівномірно або порушений вибраний крок.
Розмічайте коло циркулем або шаблоном, ставте рівні проміжки й не змінюйте крок посередині схеми.
На зворотному боці багато вузлів, грудочок клею й довгих переходів.
Нитка закріплюється вузлами або занадто часто обривається.
Фіксуйте початок і кінець невеликою кількістю клею. Плануйте хід ниток так, щоб довгих переходів на зворотному боці було менше.
Прості форми зрозумілі, але під час переходу до картини малюнок розсипається.
Немає загальної схеми в реальному розмірі й незрозуміло, які форми накладаються одна на одну.
Спочатку розбийте зображення на кола, кути, квадрати й дуги на папері, промалюйте хід ниток, і тільки потім переносіть точки на картон.
Ізонитка — це вишивання нитками по щільній основі, найчастіше по картону. Малюнок будується за заздалегідь проколотими точками, а форма з’являється завдяки напрямку й перетину ниток.
Краще почати з кута: на ньому найпростіше зрозуміти нумерацію точок і принцип з’єднання ниток. Після цього переходьте до кола й квадрата.
Для новачка — так. Досвідчені майстри можуть працювати на око, але на перших зразках нумерація сильно знижує ризик помилки.
Дуга згадана в джерелі як одна з базових форм, але окремої схеми й опису для неї там немає. Тому вона залишена як тема для окремого матеріалу, а не як неперевірений крок.
За коментарем авторки, складні форми будуються через нашарування простих геометричних фігур. Краще заздалегідь зробити схему в реальному розмірі, промалювати кожну нитку, а вже потім переносити точки на картон.
Увійдіть, щоб вести свій проєкт, прикріплювати фото й ділитися результатом у спільній стрічці.
УвійтиУвійдіть, щоб коментувати й стежити за обговоренням.
УвійтиДля цього фільтра коментарів поки немає.
Komok.me
Komok — спільнота майстрів рукоділля. Ділимося майстер-класами, уроками та проєктами з шиття, в’язання й інших технік.