Рубрики
Майстер-клас показує, як зробити м’якого бичка з дитячої шкарпетки: підготувати шкарпетку, сформувати тулуб і голову, пришити передні ніжки, оформити мордочку за викрійкою й безпечно закріпити дрібний декор.
ПочатковийБезкоштовноУ результаті виходить невелика м’яка іграшка: округлий тулуб зі шкарпетки, виділена голова, передні ніжки, об’ємна мордочка, вушка, ріжки, хвіст і декоративні деталі. Такий бичок підходить як сувенір, новорічний талісман або проста іграшка для домашньої творчості.
Розкладіть шкарпетку, наповнювач, клаптики, нитки й декор так, щоб дрібні деталі не загубилися. Для роботи з дітьми заздалегідь приберіть гарячий клей, гострі ножиці й маленькі намистини з вільного доступу.
Шкарпетка має бути чистою, м’якою й достатньо щільною. Махрова фактура добре приховує дрібні ручні стібки, а контрастна п’ята або мисок може стати частиною мордочки чи копитця.
Якщо бичок буде просто сувеніром, декор можна приклеювати. Якщо іграшка призначена маленькій дитині, дрібні очі, ґудзики, дзвіночок і пластик краще замінити вишивкою або надійно пришитими м’якими деталями.
На першому етапі зі шкарпетки формуються тулуб, задні ніжки й голова. Не набивайте занадто туго: м’яка форма легше перетягується й акуратніше виглядає.
Візьміть дитячу шкарпетку відповідного кольору. Якщо мисок або п’ята контрастні, використайте це як декоративний акцент: такі ділянки добре працюють для мордочки, копит або внутрішньої частини вушок.
Занадто тонка шкарпетка просвічуватиме наповнювач, а надто розтягнута може втратити форму після набивання.
Спочатку відріжте верхню резинку. Потім відокремте мисок і частину стопи. На основній деталі зробіть поперечний розріз, не доходячи до п’яти приблизно 2–3 см: із цієї ділянки вийдуть дві задні ніжки.
Якщо розрізати занадто глибоко, тулуб розпадеться на дві частини й його буде складніше акуратно зібрати.
Зшийте краї розрізу, щоб вийшли дві ніжки. Набийте деталь синтепоном або холофайбером, розподіляючи наповнювач спочатку в ніжках, потім у тулубі. Верх зашийте потайними стібками.
Кладіть наповнювач невеликими порціями. Так іграшка вийде округлою, без різких горбиків під трикотажем.
Знайдіть місце, де має починатися голова, і перетягніть шкарпетку міцною ниткою. Зробіть кілька обертів і закріпіть вузол: вийде м’яка перемичка між головою й тулубом.
До остаточного вузла посуньте перетяжку вище або нижче й виберіть пропорцію, за якої мордочка виглядає природно.
Залишки шкарпетки знадобляться для передніх лапок. Копитця можна зробити з кришечок, фетру або м’яких тканинних деталей.
Розріжте відрізаний мисок або відповідний шматочок шкарпетки навпіл. Зшийте дві невеликі трубочки, набийте їх синтепоном і зашийте відкриті краї.
Прикладіть лапки симетрично по боках тулуба й закріпіть їх кількома міцними стібками. Перед остаточним пришиванням перевірте, щоб вони були на одній висоті.
Якщо шкарпетка махрова, стібки можна ховати у ворсі. Це допомагає зробити кріплення майже непомітним.
Прикріпіть до ніжок невеликі пластмасові кришечки або м’які тканинні копитця. Для сувеніра підійде клей, але для ігрової іграшки краще додатково прошити або замінити пластик м’яким матеріалом.
Кришечки, очі, ґудзики й дзвіночки не можна залишати погано закріпленими, якщо іграшку братимуть маленькі діти.
Мордочка робить іграшку впізнаваною. Спочатку виріжте деталі й розкладіть їх на голові без клею, потім закріплюйте.
Використовуйте схему як підказку для форми голови, вушок, ріжок, очей, ніздрів, губи, язика й чубчика. Не обов’язково точно копіювати розмір: орієнтуйтеся на масштаб своєї шкарпетки.
Якщо шкарпетка менша, зменште викрійку. Якщо більша — збільште мордочку й вушка, щоб деталі не загубилися на голові.
Виріжте мордочку з трикотажу або фетру, прикладіть її до голови й закріпіть. Потім додайте вушка й очі. Перед приклеюванням переконайтеся, що обидва боки виглядають симетрично.
Виріжте ріжки з матеріалу, що тримає форму, і закріпіть їх зверху голови. Ніздрі, вії та усмішку можна приклеїти, пришити або вишити, якщо потрібна безпечніша іграшка.
Перед клеєм покладіть усі деталі на мордочку й сфотографуйте. Так простіше помітити перекіс очей, ріжок або усмішки.
Для чубчика й хвоста візьміть пучок вовняних ниток, перев’яжіть його посередині, складіть і закріпіть на голові або ззаду. На шию можна додати мереживо, тасьму або дзвіночок, а на тулуб пришити ґудзики.
Якщо іграшку використовуватиме дитина, дзвіночок і ґудзики краще замінити вишивкою або м’якою аплікацією.
Огляньте іграшку з усіх боків: голова має бути відділена від тулуба, лапки триматися симетрично, мордочка не перекошена, а дрібні деталі не відходять від тканини.
Авторка вихідного матеріалу використала відео Таїсії Череватової. Якщо хочете звірити рухи рук і складання дрібних деталей, відкрийте відео з блоку «Файли й ресурси».
Блакитна, жовта, біла або коричнева шкарпетка дасть різний настрій іграшки. Контрастний мисок можна залишити як готовий акцент на мордочці або копитцях.
Замість пластикових кришечок, намистин і дзвіночка використовуйте фетрові деталі, вишивку й м’які аплікації. Так іграшку простіше прати й безпечніше давати дитині.
Та сама основа зі шкарпетки підходить для телятка, корівки або іншого м’якого персонажа: змінюються тільки вушка, мордочка, колір і декоративні деталі.
Під шкарпеткою видно грудки наповнювача, форма виглядає нерівною.
Наповнювач поклали великими шматками або занадто туго набили одну зону.
Розімніть наповнювач пальцями й додавайте його маленькими порціями. Спочатку заповніть ніжки й нижню частину, потім розподіліть набивання по тулубу й голові.
Тулуб погано збирається, між ніжками утворилася велика щілина.
Розріз довели занадто близько до п’яти або вище неї.
Зшийте зайву довжину розрізу дрібними стібками до потрібного рівня, а потім набивайте деталь. Якщо тканина сильно розходиться, укріпіть місце маленькою внутрішньою латкою.
Очі, ріжки, ніздрі або ґудзики відклеюються після кількох дотиків.
Деталі закріплені тільки слабким клеєм або приклеєні до ворсистої поверхні без додаткової фіксації.
Для сувеніра використовуйте клей, що підходить для тканини, і дайте йому повністю висохнути. Для дитячої іграшки краще пришити деталі або замінити їх вишивкою.
Так. Основні операції прості: розрізати шкарпетку, зшити невеликі ділянки, набити й закріпити деталі. Найакуратніші місця — мордочка й дрібний декор, тому їх краще не поспішати.
Найкраще м’яку дитячу шкарпетку зі щільного трикотажу або махри. Тонка шкарпетка гірше тримає форму й може просвічувати наповнювач.
Для базової форми зі шкарпетки викрійка не потрібна. Схема корисна для мордочки, вушок, ріжок і дрібних деталей, але їхній розмір можна підігнати під свою шкарпетку.
Можна, якщо дорослий контролює ножиці, клей і дрібні деталі. Дитині можна доручити набивання, вибір декору й просту примірку деталей.
Якщо деталі пришиті й немає паперових або погано закріплених пластикових елементів, акуратне ручне прання можливе. Якщо використані кришечки, дзвіночок, клей і приклеєні ріжки, іграшку краще чистити сухим способом.
Увійдіть, щоб вести свій проєкт, прикріплювати фото й ділитися результатом у спільній стрічці.
УвійтиПочати обговорення
Поки ніхто не почав обговорення. Поставте перше запитання або залиште перший коментар.
Увійдіть, щоб коментувати й стежити за обговоренням.
УвійтиKomok.me
Komok — спільнота майстрів рукоділля. Ділимося майстер-класами, уроками та проєктами з шиття, в’язання й інших технік.